/Files/images/psiholog/FB_IMG_1699181393431.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1699181395258.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1699181397192.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1699181401294.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1699181403101.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1699181405472.jpg
/Files/images/psiholog/изображение_viber_2023-07-03_13-40-58-699.jpg
/Files/images/psiholog/изображение_viber_2023-07-03_13-40-58-510.jpg /Files/images/psiholog/изображение_viber_2023-07-03_13-40-58-785.jpg /Files/images/psiholog/изображение_viber_2023-07-03_13-40-58-893.jpg /Files/images/psiholog/изображение_viber_2023-07-03_13-40-58-624.jpg
/Files/images/psiholog/FB_IMG_1686387638892.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1686387640794.jpg /Files/images/psiholog/FB_IMG_1686387642610.jpg
/Files/images/psiholog/изображение_viber_2023-06-08_21-20-36-332.jpg

Поради психолога
"Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій?" -
wym-1644406743775
05.10.2021 Не робіть зайвого. Як виховати в дитині самостійність
Неможна позбавляти дітей досвіду зіткнення зі стресом

Я часто думаю про те, як проростає сила, самодостатність, незалежність дитини. І як, намагаючись вберегти дитину від об'єктивного, а частіше суб'єктивного (того, що нас у дитинстві поранило, лякало, напружувало), а ще частіше, щоб захиститися від своєї власної тривоги, ми робимо багато зайвого, «матінкового», того, що відбирає сили у нас і дітей.

Не можна позбавляти дитину досвіду зіткнення зі стресом, який їй під силу. І в будь-якій новій дії нам доведеться сказати їй: «А далі ти сам. Але я завжди за тобою». Однак перед тим, як це сказати, важливо все-таки спостерігати, як іде в цей новий досвід дитина.

А діти, які відчувають свою силу, такі незручні:

— Вони дозволяють собі казати «ні»;

— Не дають іноді й батькам торкатися до свого тіла без дозволу;

— Кажуть «моє» і дозволяють собі не ділитися, коли не готові ділитися;

— Виявляють почуття;

— Дозволяють собі пробувати нове;

— Не бояться бути несхожими на інших, усвідомлюють свою цінність і унікальність;

— Можуть просити про допомогу;

— Переносять самотність;

— Не бояться ставити запитання і помилятися;

— Можуть говорити про свої досягнення і дозволяють собі бути успішними;

— Можуть бути вразливими, чутливими, співчутливими;

— Вміють давати і брати;

—Можуть грати і бути творчими;

—Можуть сказати про свої потреби (і почути про потреби інших);

—Дозволяють собі дати відсіч, коли це потрібно;

—Відчувають свою швидкість і свої «межі»;

—Вчаться або вміють про себе піклуватися (і можуть піклуватися про інших);

—Знають про свої кордони (і кордони інших);

—Знають, що наші цінності визначають наші цілі;

—Знають, що вони— частина чогось більшого: сім'ї, групи, країни, світу;

—Відчувають близькість, любов і довіру, на яку можуть спиратися.

І хтось їм поступово рік у рік все це відкривав, показував, «огранив» і дозволив проявитися. Або зберегтися. Мені здається, що все це— реліквії, які дитина може отримати від нас. Якщо своєю тривогою і «матінковістю» ми їх не послабимо.

А я ще досі вчуся бути Мамою, а не матінкою.

Світлана Ройз - дитячий, сімейний психолог wym-1633414168516

27.09.2021 Щасливе дитинство і емоційний стан дитини – запорука здорового майбутнього покоління

Вікторія Прудей - магістр з працетерапії в Медичній школі при університеті Торонто закликає батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що пише в цій статті.

Навіть якщо ви не згідні з її точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій вкінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни в житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому її думка так важлива в нашому суспільстві!

Саме зараз в наших домівках розгортається мовчазна трагедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей!

Наші діти перебувають в жахливому емоційному стані!

Ба більше, за останні 15 років статистика психічних розладів у дітей жахає:

• кожна п’ята дитина має розлади психіки;

• поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;

• поширеність підліткової депресії зросла на 37%;

• частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.

Що ще нам потрібно, щоб поглянути правді в очі?

• Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!

• Ні, вони не народжуються такими!

• Ні, це не вина навчального закладу чиі системи!

Так, якби боляче нам не було це визнавати, в багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям!

Що не так:

• Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства, таких як:

• Емоційно доступні батьки.

• Чітко окреслені межі й настанови.

• Обов’язки.

• Збалансоване харчування і достатній сон.

• Рух і свіже повітря.

• Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.

Замість цього діти мають:

• Абстрактних батьків.

• Батьків, які дозволяють дітям все.

• Відчуття, що їм всі винні.

• Незбалансоване харчування та недостатній сон.

• Сидячий домашній спосіб життя.

• Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.

Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звичайно, ні!

Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися! Як ми бачимо, наслідки жахливі. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.

Як це виправити?

Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно!

• Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а вже потім її друзі друзі.

• Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться.

• Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їх бажання розходяться з потребами.

• Давайте здорову їжу та обмежуйте снеки.

• Проводьте в день час на природі.

• Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.

• Грайте в настільні ігри.

• Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розкладати пакети, накривати на стіл і т. д.).

• Вкладайте дитину спати в один і той же час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.

• Навчайте дітей відповідальності та незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:

• Не складайте і не носіть за дитиною портфель, не приносьте їй до школи їжу/домашню роботу, яку вона забула вдома, не очищуйте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це.

• Навчіться бути терплячими й дайте можливість вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:

• Не оточуйте дитину постійними розвагами.

• Не підсовуйте техніку як ліки проти нудьги.

• Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, в магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно розганяти «нудьгу».

• Будьте емоційно доступними, вчіть дітей соціальних навичок:

• Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись з дитиною.

• Навчіть дитину справлятися зі злістю та роздратуванням.

• Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, гарно поводитися за столом і в розмові.

• Підтримуйте емоційний зв’язок: посміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом!

Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках! Ще не пізно, але потрібно пам‘ятати, що час не стоїть на місті і не потрібно відкладати на потім те, що можна зробити вже сьогодні.

Вікторія Прудей.

Джерело: https://tutka.ua

27.04.2021 Ефективні способи розвитку дитячої пам’яті

Основні правила розвитку дитячої пам’яті не надто складні.

1. Забезпечити дитину правильним харчуванням і постійним режимом дня. Не варто дивуватися такій пораді. Збалансоване харчування і постійний режим гарантує хороше самопочуття для малюка.

Він буде завжди здоровий, не буде відволікатися на нездужання або недосипання.

Також варто звернути увагу, що достатню кількість сну, який дозволяє швидше формувати нейронні зв’язки і робити їх більш міцними. Це відноситься не тільки до дітей, але і до дорослих.

2. Розмовляйте з вашою дитиною. Малюкові важливе ваше спілкування. За допомогою бесіди він буде розширювати кругозір, збільшувати свій словниковий запас, дізнаватися і засвоювати щось нове.

На замітку, в бесіду завжди можна ввести ігровий елемент. Наприклад, порахуйте з дитиною червоні машини під час прогулянки, а потім вдома запитаєте, скільки машин дитина побачила вдень. Скільки було червоних машин, може, він запам’ятав машини інших кольорів.

3. Грайте з дитиною в ігри. Приклади можуть бути найрізноманітніші. Настільні, словникові, рухливі, логічні ігри. Будь-яке розвага з дорослим добре позначається на психічному розвитку дитини.

Джерело:nashamama.com

Кiлькiсть переглядiв: 852